Всечесним ієреям, дияконам і благочестивим вірним Пісідійської Митрополії
Улюблені отці, брати і сестри у Христі,
Господь удостоїв нас ще раз пережити Його спасенні Страсті та стати свідками Його славного Воскресіння, і ми всі одним серцем і одними устами співаємо: «Воскресіння Христове бачивши, поклонімось Святому Господеві Ісусу, Єдиному Безгрішному. Хресту Твоєму поклоняємось, Христе, і святе воскресіння Твоє оспівуємо і славимо».
З року в рік ми відзначаємо світле свято Пасхи, «цей урочистий і святий день, перший із субот, цар і господь, свято над святами і торжество із торжеств». Проте наше святкування не повинно зводитися до вшанування події минулого, яку ми будь-якою ціною намагаємося зберегти в пам’яті. Ні, свято Воскресіння Христового є святкуванням вічної таємниці, бо «Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий» (Євр. 13,8).
Справді, християнин, який дійсно живе у Христі від дня свого хрещення, щоденно переживає таємницю Воскресіння Христового. І його досвід Воскресіння невіддільний від таємниці Хреста, тому що Хрест і Воскресіння є двома обличчями однієї та тієї самої таємниці: «бо через Хрест прийшла радість усьому світові… бо, перетерпівши розп’яття, Він смертю смерть переміг».
І в ці останні святі дні Бог удостоїв нас знову пережити спасительні Страсті Христа і знову почути Його останню заповідь: заповідь любові. Дійсно, в дусі ми були взяті з Його святими учнями й апостолами до Гефсиманії, і почули Його слова: «Перебувайте в любові Моїй! Якщо будете ви зберігати Мої заповіді, то в любові Моїй перебуватимете, як і Я зберіг Заповіді Свого Отця, і перебуваю в любові Його» (Ів. 15,9-10). І які його заповіді? «Оце Моя заповідь, щоб любили один одного ви, як Я вас полюбив» (Ів. 15,12). «По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою» (Ів. 13,35).
І в ці останні святі дні Бог сподобив нас знову бути свідками Його спадщини: «Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається» (Ів. 14,27). І з цієї причини: «дня першого в тижні, коли вечір настав, а двері, де учні зібрались були, були замкнені, бо боялись юдеїв, з’явився Ісус, і став посередині, та й промовив до них: Мир вам!» (Ів. 20,19). І «через вісім днів… прийшов Ісус, і став посередині та й проказав: Мир вам!» (Ів. 20,26).
Улюблені брати і сестри у Христі,
Розп’ятий і воскреслий Христос дав нам заповідь любові і залишив нам у спадок свій мир. Він наставив нас: «Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви!» (Ів. 13,34). І Він навчав нас: «Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть» (Мт. 5,9). Таким чином, Він започаткував культуру ненасильства, сказавши: «Хто вдарить тебе по щоці, підстав йому й другу» (Лк. 6,29).
На жаль, багато сьогодні є «фальшивих пророків, що приходять до вас в одежі овечій, а всередині хижі вовки» (Мт. 7,15), намагаючись штучно виправдати війну, яка є найжорстокішим злочином людства, навіть збираючись підтримують ідею «священної війни», яка несумісна з вченням Христа. Чимало тих, хто сіє розкол і ненависть не тільки в світі, але навіть у Церкві, нацьковуючи один на одного, поширюючи наклепи на її членів і навіть на її кліриків і її архипастиря. Горе їм, бо, як навчає нас мудрий цар Соломон, син царя Давида: «Син мудрий приймає картання від батька, а насмішник докору не слухає» (Прип. 13,1).
Дійсно, ті, хто сіє розбрат і розпалює насильство, служать не Христу, а дияволу та його соратникам. Але нехай нас не хвилює, бо в цей день ми «смерті святкуємо умертвлення, пекла зруйнування, іншого – вічного – життя початок». Сьогодні Христос «зруйнував пекельну силу, і воскрес, як переможець… промовивши до жінок-мироносиць: «Радуйтеся», і подав Своїм апостолам мир, а грішним – воскресіння». Нехай Він дарує нам виконувати Його заповідь любові і зберігати Його мир, щоб справді бути синами і дочками Його Царства.
Христос воскрес!
Анталія, Пасха 2024 року
+ Іов, митрополит Пісідійський
